Купую два вида булочок.

Я маю двох синів (11 років і 6 років). Молодший син не любить булочки з зернами і взагалі з будь – яким наповненням.

Спочатку я намагалася йому пояснювати: «як це смачно, а спробуй ще, а може от ця сподобається…», відповідь була однозначною – «Я не люблю булочки з зернами» – відповів син.

І тоді я усвідомила, що от тут є його місце вибору.

Він має право обирати те, що йому смакує, – їсти сосиски, любити печиво, булочки без зернят, цукерки.

Заборони – вони тільки в моїй голові.

Дитина знає, що любить, а що ні.

Зберегти в дитини відчуття ВИБОРУ, та знання про себе (що я люблю, що мені підходить, а з чим не погоджуюся) – одна з важливих речей, які ми як батьки маємо зберегти в дитині, бо це те, з чим доросла людина піде в життя та від розуміння себе залежить її благополуччя та здоров’я.

Я не говорю про те, що ми не маємо турбуватися про дитину і її харчування, – все що ви можете дати дитині – це власний приклад харчування та відношення до себе та свого здоровʼя, який базується не на заборонах, але на турботі про себе.

Я помітила, що мої діти по мірі росту та розвитку, змінюють свої переваги як до їжі, так і іграшок, забав та занять – це нормально пробувати, тренувати своє відчуття подобається, не подобається та мати можливість відмовитися від того, що вже втратило свою актуальність.

А як у вас, чи мають ваші діти можливості відмовлятися від того, що їм не подобається?

Де їх місце вибору?

Чи ви краще знаєте?

Що вам дає лишати дітей вибору?

З яких почуттів ви їм забороняєте те чи інше?

Можливо із страху?

А можливо з тривоги?

А можливо це прояв любові, бо а «як можна інакше»?

Я впевнена, що і страх і тривога за собою має почуття любові!

Але спробуйте подивитися на власних дітей, як на окрему особистість, яка є новачком в цьому незрозумілому світі, – підтримати їх та дати можливість біля вас – дорослих, знайти для себе найкраще своє хороше, щоб бути щасливими!