Про «ВЗЯТИ» доступне більше

·

·

Будучи в девʼятому класі школи, я виграла конкурс «Міс золота осінь».

Саме тоді я зрозуміла, що можу бути різною, в залежності від конкурсу, та показати свій максимум в відведений для мене час. Це був момент моєї проявленості та певної популярності.

Памʼятаю, як на уроці історії мене покликали на інтервʼю, а потім була стаття в районній газеті.

Тоді я зрозуміла, що таке брати максимум від можливостей.

Мене підтримували батьки, особливо мама, коли я захотіла приймати участь, – момент підтримки є ключовим.

Допомагали мені в підготовці чудові люди, які реально хотіли допомогти, – це були знайомі, рідні та мій класний керівник.

Ці люди вірили в мене.

Це був досвід – проявленості, який заснований на: «ВЗЯТИ» доступне більше.

«Взяти»:

  1. Підтримку.
  2. Допомогу.

Часто люди не отримують підтримку та допомогу, яку потребують – не тому, що її немає, але тому, що не беруть.

Тому, що не довіряєте, бо колись було боляче, але зараз ці люди інші і це варто помічати.

А як у вас з довірою самому собі?

Віра в себе – це також про довіряти собі, своєму вибору.

Уявіть ситуацію: дитина захотіла певне взуття, яке їй(дитині) сподобалося і не важливо, дитина не розуміє, чи воно якісне чи ні, їй просто хочеться – бо гарне, бо в подружки таке є і т.д.

Батьки говорять, що вони поганої якості, вони швидко порвуться.

Але дитина все ж таки наполягає та батьки їй купують, але при цьому говорять, що: «в разі якщо вони порвуться, до них не приходити та вирішувати свої проблеми самостійно», що відчуває дитина? – злість.

І от, в якийсь момент взуття таки порвалося, що батьки говорять: «а ми тобі говорили, ти вперта, не слухаєшся і т.д.», – в цей момент злість, яка направлена на батьків, дитина повертає на себе, і тут народжується «внутрішній критик».

Дитина залишається сама, як ви думаєте, що для себе вирішує дитина: «мої рішення не вдалі та треба слухати думку інших».

Як ви розумієте, якщо внутрішньо людина не довіряє собі ні про яку віру в себе і мови на може бути.

Беріть «своє», а щоб взяти своє, – віддайте іншим їхнє, і якщо ваш вибір не завжди для вас очевидний – дайте волю вашим почуттям та бажанням і нехай вже настане час «вашого хорошого»!