Ми живемо в соціумі, що звичайно чудово, але з одночасно цінними речами, які ми – люди, від інших також забираємо з собою і активно не усвідомлено використовуємо, певні соціальні умовності, які звучать – «так прийнято».

⠀

Напр.: вас запрошують на вечірку на яку, чесно кажучи, ви не зовсім бажаєте йти.

⠀

Не цікаві для вас люди, не цікава тема вечірки і взагалі, ви так втомилися на роботі, що хочеться просто виспатися або подивитися фільм.

⠀

І ви б і хотіли сказати: ні, сьогодні я пас, вибачте.

⠀

Але, якось ваше тіло стискається, в грудях важкість, потік повітря у ваших дихальних шляхах ніби десь знаходить перешкоду.

⠀

І на арену виходить – тривога, злість, страх, сором, вина.

⠀

Те, що ви відчуєте залежить від того, як та чим ви себе зупиняєте.

⠀

Ви говорите: так, звичайно буду, та посміхнувшись видихаєте, вже ж немає тих відчуттів, стало легше.

⠀

Але, що відбулося насправді?

⠀

Колись давно, ви почули десь, від когось (кому можна було вірити), про важливість соціальних контактів і як погано їх уникати.

⠀

Та ще й при цьому розказали, страшну історію, як хтось, десь так погано вчинив, відмовив і втратив когось важливого і мабуть пропав з горя

⠀

Що ви прийняли для себе якесь рішення, напр.: я ніколи не буду відмовляти, щоб мене не покинули або я не втратив якісь можливості.

⠀

І так ви «зрослися» з певним стереотипом, який сприймається як «хороші манери».

⠀

Але, що саме важливе, ви зробили хороше для когось, але ти часом, відмовили собі, і от якраз до себе проявили «не хороші манери».

⠀

І саме негативне «ні» розвернули на себе.

⠀

Отже, чи помічаєте ви, як будучи «добрим» до інших, все те, що насправді відчуваєте до них повертається до вас?

⠀

Під маскою «чесноти» – злість, неприязнь залишається для вас.

⠀

Я не про те, щоб завтра усім «надавать по перше число», але про те, що ви маєте сьогодні будучи дорослими свободу дій та відповідальність.

⠀

І що інколи, якщо ви усвідомлюєте, що піти на вечірку, куди не дуже і хочеться йти – це необхідність зустрітися з важливими людьми, укласти угоду і т.д.

⠀

Але не: «я іду, щоб не відчувати тривогу, злість, страх, провину».

⠀

І відмовивши ви не стаєте поганою людиною для себе.